Весільна традиція в другому гуртожитку

Вже п’ятий рік поспіль в гуртожитку №2 студенти влаштовують весілля першокурсникам. Це щось схоже на посвяту, але однозначно веселіше та є несподіванкою для молодят.
Цей рік не став виключенням. Ветерани гуртожитку, яких одружили першими, започаткувавши традицію, вирішили організувати свято «першачкам». З кожним роком процес одруження в гуртожитку максимально наближують до реального.  Цьогоріч на студентському святі вже був і священик, і вінчальні батьки, і старости.
Спочатку «батьки-старожили» домовляються про весілля й, як і на справжньому весіллі, організовують стіл для гостей, йдуть по гостях і запрошують на весілля всіх. Потім наречений йде шукати свою другу половинку з туфелькою. Іноді цей момент упускається. Головне, щоб була першокурсницею, не сильно пручалася проти заміжжя й не цуралася свого «судженого».
Коли кількість гостей не поміщається в кімнаті нареченої, це свідчить про те, що вже можна починати церемонію. Все це приправляється великою кількість народних пісень, які усі філологи легко підхоплюють. Основна, це звичайно, «Горіла сосна». Часом є ще й музичний супровід.
Вінчають молодят швидко, але гірко кричать довго. Новий статус двох першокурсників закріплюється не лише поцілунком, але й на папері для формальності. У свідоцтві є підписи наречених, свідків і … вахтерші, хода до якої починається одразу після вінчання. Цього року обійшлося без крику вахтерші, підпис отримали, розцілували основного свідка дійства і рушили святковою ходою з піснею до домівки нареченого, де  молодят садять за стіл. Крики зі словами «гірко» не припиняються, але молодятам солодко. Причому гірко кричать усім, в тому числі й одруженим в попередніх роках парам. Тож солодко всім.
Коли всі випили за здоров’я молодих кільканадцять разів, коли всі побажали все, що змогли придумати, коли всі подарували, що не шкода, молоду почали розбирати. Батюшка благословив цей процес і фату (фіранку з чийогось вікна) почали знімати. Свято плавно дійшло до свого логічного кінця. А в гуртожитку закінчилося ще одне свято і серед першокурсників тепер вже є  щасливе сімейство.