Про толерантність

Напевне всі жителі міста вже хоча б одним оком бачив індіанців на площах містах. Хлопці приїхали з Еквадору, привезли костюми, грають на музичних інструментах, із-задоволенням позують для фото. Радо стають до розмови зі знавцями іспанської мови. Та таку вже характерну рису мають українці — заздрість.
Вчора по обіді, учасники групи «Raza» почали грати на Центральній площі. Грали аж до вечора, допоки хтось не привів міліцію. Мовляв, вони заважають працювати людям в прилеглих будівлях. Це було близько 18 години. Хто, цікаво мені, працює в п'ятницю після шести в організаціях чи установах, що розміщені на Центральній площі? Міліція прийшла, але до Євро-2012 ще далеко. Тож англійську вони вчити не поспішають. Не порозумілися. Пощастило їм, бо з еквадорцями вже місяць подорожує дівчина з Румунії. Але і румунської на диво міліціянти не знали. Видзвонили допомогу. Варто зазначити що весь цей час люди, які слухали на площі музику обступили гостей з Південної Америки, очевидно, знають як то в нас буває. Спочатку заберуть. а потім виясняти будуть. Незабаром прийшов співробітник органів, румун за національністю. Ось тут і почалося найцікавіше: розмахування руками, потік незнайомих слів зі швидкістю сто слів у хвилину. Іспаномовні відступили в сторону і почали сміятися з того шквалу емоцій. Цікаво, що чоловік, який привів міліціянтів, у висновку свою мету окреслив так: «А чого вони тут грають і заробляють гроші?».
Через хвилин п'ятнадцять, румуномовний представник правоохоронних органів толерантно заявив: «Най в Депот йдуть грати, мені всерівно». Не знаю чи послухають його еквадорці та я почала сумніватися в тому, чи приїдуть вони до нас ще.