Приниження
Мені завжди соромно, неприємно, незручно, коли чую, що викладач пропонує свої книжки аудиторії. Звичайно, коли це книга цікаво написана і стосується профілюючих предметів, таких відчуттів не виникає. Але так рідко буває...
Cтаренький викладач історії розказував на парі про вагу історії туризму, ресторанного та готельного бізнесу для першокурсників заочників аналогічної спеціальності, але їм взагалі нічого не треба. А він вірить, надіється, що це комусь треба. Його праця направду цікава й важлива, але якщо за покупку книжки викладач не поставить оцінки, мети її придбати для середньостатичного спудея НЕМА! І це принизливо, що ця система освіти, держвимоги заставляють цього досвідченого викладача давати здачу зі ста гривень мажорному студенту.
Cтаренький викладач історії розказував на парі про вагу історії туризму, ресторанного та готельного бізнесу для першокурсників заочників аналогічної спеціальності, але їм взагалі нічого не треба. А він вірить, надіється, що це комусь треба. Його праця направду цікава й важлива, але якщо за покупку книжки викладач не поставить оцінки, мети її придбати для середньостатичного спудея НЕМА! І це принизливо, що ця система освіти, держвимоги заставляють цього досвідченого викладача давати здачу зі ста гривень мажорному студенту.
18 коментарів
Для викладача реклама його книги є не приниженням, а навпаки, радістю, якою він ділиться з двоякою метою: він потенційний, може написати цікаву книгу; може зацікавити, на відміну від молодших за себе, яким дай повтикати у інтернет чи ше де; він пропонує перевірений матеріал, на відміну від рекламних сайтів.
Для викладача, як автора, може бути виходом із ситуації, — наявність кіоска збуту літератури. У нас такий є в універі.
Для студентів порада — більше читати і цікавитися творами своїх викладачів. У мене ще досі прискорено б'ється серце, коли я бачу живих авторів, хоч нині пишу й сама. Гордість за своїх викладачів, які є не тільки лекторами, а ще і авторами цікавих книг, мене проймає ще досі, хоча часу від закінчення вузу збігло, ой, як багато…
Ой, та цей викладач звичайнісінький барига… І грошей в таких бариг повні кишені, на квартиру, машину і все решту, ну звісно, їх же заставили «держвимоги»?
Одна річ — пропонувати, а зовсім інша — змушувати, натякаючи на позитивне вирішення сесії у випадку купівлі. Я ЗА поширення книжок серед студентів, але при цьому на кількість балів повинна впливати якість виконаних робіт і рівень показаних знань, а не сам факт купівлі-продажу.
Просто і зрозуміло! Як завжди!
Але, як правильно було вже зазначено, проблема не в тому, що ПРОДАЮТЬ, проблема в тому, ЩО продають.
І можна вже навіть змиритися з тим, що ця книга є «перепусткою» до екзамену. Зрештою, якщо підручник, чи монографія, чи посібник вартий уваги, то він і справді допоможе краще скласти той іспит.
Але коли тобі «пропонують» викласти досить-таки солідну суму за звичайнісінький собі перелік тем і основних категорій… Ось вже піднімається хвиля обурення. На жаль, як піднімається, так потім і опускається…
:)))
Тільки раз, на першому курсі пів групи придбало книгу викладача, що приймав залік (чи то був іспит) просто думаючи, що це щось змінить (тобто ніякого примусу не було). І я також тоді придбав…
Це ніяк не вплинуло на наші бали, чи щось таке
Книга до тепер валяється десь по тумбочках, якщо чесно я навіть назву не зовсім розумію її)
Особисто не стикався з такими випадками, але чув про такі.
Адже кожен жадає наживи, добробуту та забезпеченості…
Це інстинкт, отож чому б не скористуватися ситуацією? думаю в житті кожного викладача таке хоч раз, але бувало, чи буде…
Тому з Вами погоджуюся.